ЧИТАЧ

{чиета́ч} -ача́, ор. -аче́м, м. (на) -аче́ві/ -ачу́, кл. -а́чу, мн. -ачі́, -ачі́ў.

Смотреть больше слов в «Орфоэпическом словаре украинского языка»

ЧИТАЧКА →← ЧИТАЦЬКИЙ

Смотреть что такое ЧИТАЧ в других словарях:

Все значение (12) шт здесь, краткое описание ↓↓↓

ЧИТАЧ

-а, ч. 1》 Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернено твори писемності.|| Той, хто постійно читає твори якого-небудь

ЧИТАЧ

чита́ч іменник чоловічого роду, істота

ЧИТАЧ

книголюб, ж. книгоїд, р. читець; (бібліотеки) відвідувач, абонент; (гранок) коректор; п! ЧИТАЮЧИЙ; мн. ЧИТАЧІ, зб. читацтво.

ЧИТАЧ

імен. чол. роду, жив.екон.читатель¤ до відома читачів -- к сведению читателей

ЧИТАЧ

-а, ч. 1) Той, хто читає, хто зайнятий читанням яких-небудь творів, до кого звернено твори писемності. || Той, хто постійно читає твори якого-небудь а

T: 116 M: 4 D: 4