ЧОЛОВІК

{чолоуві́к} -ка, м. (на) -кові/-ку, кл. -ві́чеи, мн. -ві́кие/-ловіки́, -ві́кіў/-ловікі́ў два чолоуві́кие.

Смотреть больше слов в «Орфоэпическом словаре украинского языка»

ЧОЛОВІЧИЙ →← ЧОЛОВ'ЯГА

Смотреть что такое ЧОЛОВІК в других словарях:

Все значение (15) шт здесь, краткое описание ↓↓↓

ЧОЛОВІК

чоловік (чло́вік) 1. людина (м, ср, ст): Уклад травленя у чоловіка представляється як канал 6-7 метрів довгий. Коли сей канал є всюди свобідний і отве

ЧОЛОВІК

не жінка, р. мужчина; (законний) дружина, подружжя, ф. старий, мій, р. муж; ЖМ. людина, особа; ЕВ. не пан, селянин; чоловічок, чолов'яга, чоловічище.

ЧОЛОВІК

імен. чол. роду, жив.1. особа чоловічої статімужчина2. те саме, що "людина"человекімен. чол. роду, жив.одружена особа стосовно до своєї дружинимуж

ЧОЛОВІК

-а, ч. 1) Особа чоловічої статі; прот. жінка. 2) Одружена особа стосовно до своєї дружини. 3) Те саме, що людина. || Уживається при лічбі, вказівці на

ЧОЛОВІК

1) мужчина, разг. мужик 2) (по отношению к своей жене) муж; супруг 3) (преим. с определ. её, свой и т.п.) разг. мужик чоловіче (добрий) — разг. добр

ЧОЛОВІК

(людина чоловічої статі) розм. мужчина, чолов'яга, дядько, мужик; (одружений, щодо своєї дружини) дружина, подружжя, муж.

ЧОЛОВІК

-а, ч. 1》 Особа чоловічої статі; прот. жінка.2》 Одружена особа стосовно до своєї дружини.3》 Те саме, що людина.|| Уживається при лічбі, вказівці

ЧОЛОВІК

чолові́к іменник чоловічого роду, істота

ЧОЛОВІК

Бо́жий чолові́к, заст. Паломник, прочанин; юродивий. Божий чоловік положив Петрусеві на голову руку да й каже: — Добрий козак; по батькові пішов (П. Ку

ЧОЛОВІК

-а m 1. człowiek 2. mąż, małżonek ~ дочки mąż córki (zięć) ~ сестри mąż siostry (szwagier) 3. mężczyzna

T: 112 M: 4 D: 4