ЮРИДИЧНИЙ

{йуриеди́чнией} м. (на) -ному/-нім, мн. -ні.

Смотреть больше слов в «Орфоэпическом словаре украинского языка»

ЮРИСДИКЦІЯ →← ЮРБА

Смотреть что такое ЮРИДИЧНИЙ в других словарях:

Все значение (15) шт здесь, краткое описание ↓↓↓

ЮРИДИЧНИЙ

прикм jural; juridical; juristic; legal; [лат] (де юре) de jure • мати юридичну силу to be valid in law; have a legal force • надавати юридичну допом

ЮРИДИЧНИЙ

юридичн|ий прикм. juridical; juristic; legal;\~а відповідальність legal liability; \~а дія legal act; \~а допомога judicial aid; \~а значимість rel

ЮРИДИЧНИЙ

правничий, правознавчий, (- рівність) правовий, п! ЗАКОННИЙ

ЮРИДИЧНИЙ

ад'єктивюридический¤ юридична особа -- юридическое лицо ¤ юридична чинність -- юридическая сила

ЮРИДИЧНИЙ

-а, -е. 1) Пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням. || Пов'язаний з вивченням і науковою розробкою правознавства

ЮРИДИЧНИЙ

(який стосується правознавства) правничий.

ЮРИДИЧНИЙ

юриди́чний (від лат. juridicus – судовий) правовий, той, що стосується правознавства; ¤ ю-а особа – організація, підприємство, установа, що мають ві

ЮРИДИЧНИЙ

-а, -е.1》 Пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням.|| Пов'язаний з вивченням і науковою розробкою правознавства

ЮРИДИЧНИЙ

(про особу) artificial, de jure, dispositive, jural, juridic, juridical, juristic, law, of law

ЮРИДИЧНИЙ

юридичний (лат., судовий) 1. Пов'язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням; правничий, правознавчий. 2. Який має офі

ЮРИДИЧНИЙ ОБОВ'ЯЗОК

рос. юридическая обязанность складова правовідносин, закріплена нормою права, що відбиває передбачену законом міру належної поведінки суб'єктів права

ЮРИДИЧНИЙ ОБОВ’ЯЗОК

(англ. legal duty)   визначена законом міра належної поведінки учасника даного (конкретного) правовідношення – носія цього обов’язку.

T: 189 M: 4 D: 4