ЯЗИК

I {йази́к} -зиека́, м. (на) -зиеку́/-зиеці́, мн. -зиеки́, -зиекі́ў (мязовий орган у роті)II {йази́к}-зиека́, м. (на) -зиеко́ві/-зиеку́, мн. -зиеки́, -зиекі́ў (про людину).

Смотреть больше слов в «Орфоэпическом словаре украинского языка»

ЯЗИКАТІСТЬ →← ЯДРО

Смотреть что такое ЯЗИК в других словарях:

Все значение (17) шт здесь, краткое описание ↓↓↓

ЯЗИК

язи́к:◊ ви́плесканий язи́к гострий язик (про пліткарку)(ст): Очевидно, Стах був чільним гостем їх виплесканих язиків, і вони від надміру вражень аж при

ЯЗИК

бра́ти / взя́ти на язика́ (на язи́к, на язики́) кого. Обмовляти, судити, гудити когось. О, добре, що зайшли, Михею, може, чарочку? — Хай, мовляв, краще

ЯЗИК

імен. чол. роду1. орган мовлення і визначення смокових якостей у людини2. мова3. (перен.) полонений, від якого можна дістати потрібні відомості4. метал

ЯЗИК

-а m język взяти язика dostać języka (jeńca dla uzyskania informacji o wrogu) ~ до Києва доведе kto pyta - nie błądzi (koniec języka za przewodnika)

ЯЗИК

язик сущ., кол-во синонимов: 1 • язь (4) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. .

ЯЗИК

-а, ч. 1》 Рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її с

ЯЗИК

кн. орган мовлення; (хто) (свій) розвідник, (чужий) полонений інформатор; (німий) ІД. німа тварина, німина, ок. німець, чужинець; ЗСТ. мова; УР. нарід,

ЯЗИК

м'язовий, переважно рухливий орган, що знаходиться в ротовій порожнині та містить смакові рецептори; у ссавців допомагає при ссанні, жуванні, ковтанні,

ЯЗИК

язи́к іменник чоловічого роду

ЯЗИК

1) язык - язик свербить - зірвалося з язика - молоти язиком - узяти на язики - понести на язиках - притча во язицех - тримати язика за зубами -

ЯЗИК

-а, ч. 1) Рухливий м'язовий орган у ротовій порожнині хребетних тварин і людини, який допомагає захоплювати, пережовувати й ковтати їжу, визначає її с

ЯЗИК

язик м. разг. 1) Уменьш. к сущ.: язь. 2) Ласк. к сущ.: язь.

T: 133 M: 4 D: 3