Смотреть больше слов в «Орфоэпическом словаре украинского языка»
ЯЗИ́ЧНИК, а, ч.1. Той, хто сповідує язичество; ідоловірець.Слов'яни до Х ст. були язичниками (з навч. літ.);У перші віки християнства язичники так не л... смотреть
ПОГА́НИ́Н (той, хто не сповідує християнської віри), НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕХРЕЩЕ́НИЙ, ЯЗИ́ЧНИК, НЕ́ХРИСТ заст., розм. Він зрідні став сирійським поганинам,... смотреть
імен. чол. роду, жив.рел.той, хто визнає язичествоязычникімен. чол. родубот.бузульник
-а, ч. 1) Той, хто визнає язичество; ідоловірець. 2) заст. Пліткар, базіка.
язи́чник[йазичниек]-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
[jazycznyk]ч.poganin
язичник ім., жарг., радянізм (людина, засуджена за антирадянський анекдот) convict serving a sentence for telling a political anecdote;
-а, ч. 1》 Той, хто визнає язичество; ідоловірець.2》 заст. Пліткар, базіка.
див. ідолопоклонник
I (идолопоклонник) язычник II разг. сплетник III бот. бузульник
язи́чник іменник чоловічого роду, істота
Heathen, pagan
Паганец
heathen, infidel, pagan
-а m poganin
д! ПОГАНИН.
язичник, -а
паганец
паганец