Смотреть больше слов в «Орфоэпическом словаре украинского языка»
ЯНИЧА́Р, а, ч.1. У султанській Туреччині – солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманс... смотреть
-а, ч. У султанській Туреччині – солдат регулярної піхоти, створеної в 14 ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство.
янича́р[йаниечар]-ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў
імен. чол. роду, жив.іст.янычар
-а, ч. У султанській Туреччині – солдат регулярної піхоти, створеної в 14 ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство.
[janyczar]ч.janczar
перевертень, відступник; ЛАЙ. каратель, кат, душитель свободи; мн. ЯНИЧАРИ, ІСТ. турецьке військо з дітей-бранців.
іст.janissary; traitor
див. зрадник
Янича́р, -ра, -рові; -ча́ри, -рів
янича́р іменник чоловічого роду, істота
-а m janczar
ист. янычар
яничар, -а