ПОВІРИТИ

{поуві́риетие} -ру, -риеш; нак. -ві́р, -ві́ртеи.

Смотреть больше слов в «Орфоэпическом словаре украинского языка»

ПОВІСТКА →← ПОВІНЬ

Смотреть что такое ПОВІРИТИ в других словарях:

ПОВІРИТИ

ПОВІ́РИТИ¹, рю, риш, док.1. Прийняти що-небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим.Розказав би про те лихо, Та чи то ж повірять! (Т. Шевченко);А чи д... смотреть

ПОВІРИТИ

ВІ́РИТИ (бути впевненим у чому-небудь, йняти віри; бути релігійним), ВІ́РУВАТИ. — Док.: пові́рити, уві́рувати (вві́рувати). Та любо вірити, що знов зем... смотреть

ПОВІРИТИ

I -рю, -риш, док.1) Прийняти що-небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. || Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. || Дістати певність у чому... смотреть

ПОВІРИТИ

не ві́рити / не пові́рити (свої́м (вла́сним)) оча́м. Бути надзвичайно здивованим, враженим, побачивши що-небудь. Яким озирнувсь і не хотів вірити своїм очам. Перед ним стояли його коні, а на санях сидів Петро, наймит його брата (М. Коцюбинський); Ніколи ще так бурхливо не вривалася в її душу довгождана радість.— Блискавка... Блискавка! — вимовляє вона, не вірячи своїм очам (А. Шиян); — За звичкою підійшов до верб, що похилили своє віття аж до води,.. глянув на тиху заводь. І очам своїм не повірив — по воді голічерева пливла якась волохата тварина, схожа на копичку (А. Камінчук); — Стоп! Данько спочатку не повірив власним очам... Виграв!!! (О. Гончар). не ві́рити / не пові́рити (свої́м (вла́сним)) ву́хам. Бути надзвичайно здивованим, почувши що-небудь. Віталій слухав і вухам не вірив (І. Муратов); — І от Нечипір, віч-на-віч зустрівшись із камердинером полковника Божича, почув і вухам своїм не повірив (Р. Чумак); — Я більше не буду. Поверніть мене до школи.. Я не повірив власним вухам. Невже це той самий шибайголова Васько Дягіль? (Ю. Збанацький).... смотреть

ПОВІРИТИ

I -рю, -риш, док. 1》 Прийняти що-небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим.|| Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді.|| Дістати певність у ч... смотреть

ПОВІРИТИ

(тк. док., комусь) to believe; (у щось) to believe in; to credit, to give credit (to)хто міг би повірити? — who would have believed it?повір мені, що .... смотреть

ПОВІРИТИ

дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: повіривши1. прийняти щось за істину, вважати дійсним, існуючим2. відчути довір'я до когось3. поча... смотреть

ПОВІРИТИ

пові́рити[поув’іриетие]-р'у, -риеш; нак. -в'ір, -в'іртеи

ПОВІРИТИ

пові́рити 1 дієслово доконаного виду прийняти за істину; відчути довір'я пові́рити 2 дієслово доконаного виду звірити щось потаємне; доручити; давати в борг; перевірити... смотреть

ПОВІРИТИ

[powiryty]дієсл.powierzyć

ПОВІРИТИ

Пові́рити, -ві́рю, -ві́риш, -ві́рять; пові́р, -ві́рмо, -ві́рте

ПОВІРИТИ

-рю, -риш uwierzyć, zaufać; powierzyć повір мені wierz mi, uwierz mi, zaufaj mi

ПОВІРИТИ

【完】 见 вірити

ПОВІРИТИ

див. вірити

ПОВІРИТИ

поверить; книжн. уверовать

T: 143